Я
щоранку заходжу в клас.
На
дитячих обличчях - усміх.
Що
я варта, діти, без вас?
Ви
– натхнення моє, мій успіх.
За
плечима - минулі роки,
Але
й досвід прийшов з літами.
Що
я варта без вас, малюки?
Я
безмежно люблю вас, я з вами.
Щоб
любові вогонь не згас,
Щоб
віддать дітям серце і душу,
Я
щоранку заходжу в клас,
Я
- учитель, я вчити мушу!
Покликання
бути вчителем
У лікаря – клятва Гіппократа. У
солдата –присяга. А яку клятву дає учитель, який обирає свій шлях – служити
людям ? Чому стають вчителями?
Чому я серед всіх професій для себе обрала професію вчителя початкових
класів?
Ще з дитинства мріяла стати
вчителем. Мені подобалось передавати свої
дитячі знання друзям, відчувала, що вони мене розуміють. Усі свої
шкільні роки ця мрія не покидала мене. Мрія здійснилася і вже 33 роки я працюю вчителем початкових
класів і своїй професії ніколи не
зраджувала.
Я
з гордістю думаю про себе: Я - УЧИТЕЛЬ.
Кожний раз, коли до мене приходять
першокласники, дуже хвилююся, бо розумію, що повинна не тільки сформувати у
дітей певні знання, вміння та навички, а
й розкрити здібності кожного, бо ще Сократ говорив: «У кожної людини сонце,
тільки дайте йому світити».
Для усіх моїх маленьких учнів я намагаюся бути не тільки першою вчителькою, а й другою мамою, знайти «ключик» до серця
кожного .
Мені цікаво все із моїми учнями:
радіти, інколи засмучуватися разом з ними, давати їм поради. А вони віддають мені свою любов і повагу. Мої
учні дуже багато читають і знають. Цими знаннями залюбки діляться з
однокласниками та зі мною. За це я їм вдячна.
Так, професія вчителя забирає
багато сил та життєвої енергії. Інколи дивуєшся – звідки ми, вчителі,беремо сили, щоб бути одночасно і
вихователем, і педагогом, артистом, скульптором, батьком та матір’ю для своїх
учнів? Яким же невичерпним має бути наше
натхнення!
Дуже точно і влучно на це питання дає відповідь відомий письменник С.Л. Соловейчик:
«Він артист, але його слухачі та глядачі не аплодують йому. Він скульптор, але
його праці ніхто не бачить. Він - лікар,
але його пацієнти рідко дякують йому за лікування та далеко не завжди
хочуть лікуватися. Де ж йому взяти сили для щоденного натхнення? Тільки в самому собі,
тільки у свідомості величі своєї справи».
Отже, професія вчителя - це і труд, і покликання.
За своє життя я не створила собі
жодного ідеалу, але вважаю, що у кожної людини мають бути цінності. Для мене
святим є сім’я, добре ставлення та любов до людей.
Усе в житті починається з любові.
У ній народжується краса, гармонія,
лад, єдність. Любов
— радість, любов
— джерело натхнення. Тому основним моїм принципом є ЛЮБИТИ: любити
життя, любити людей, любити свою професію.
Потрібно відкривати своє серце і душу для близьких і рідних, для
друзів, творити добро на землі.
Потрібно будь-що залишатися людьми, бо це мистецтво щонайвище в світі.
Усе починається з любові. Наш шлях і вродження
життя,який пройти ми всі готові,аж до кінця, без вороття.
Я ніколи не забуду свою першу
альма-матер. Я ціную те, що багато
моїх учнів стали студентами
педагогічних вузів і працюють на вчительській ниві.
Найбільша моя цінність – міцна
родина, надійний чоловік, щастя та
успіхи моїх дітей, мій колектив, в якому я працюю вже 27 років.
Заходжу в клас сьогодні наяву
І бачу очі, сповнені надії,
І світлом цим окрилена живу.
Хай не міліє знань ясна криниця,
Хай засівають ниву сіячі
Розумним, добрим, вічним, променистим!
В руках у нас – майбутнього ключі!
За час роботи було багато як
радісних моментів, коли я гордилася, що я – Учитель, так і розчарувань у
професії. Однак, розумію: якщо хоч одна дитина з вдячністю згадає мої уроки,
моя праця не буде марною.
"Учительська доля - омріяна
доля.
І я не жаліюсь на скруту і болі,
На труднощі нашого з Вами буття.
Учительська
доля - моє це життя
Комментариев нет:
Отправить комментарий